240–237 рр. до н. е.
Рим забирає Сардинію й Корсику
Наприкінці 240 р. або на початку 239 р. до н. е. карфагенські залоги на Сардинії приєднуються до Найманської війни. Вони вбивають своїх командирів і намісника, а загін, посланий знову підкорити острів, також бунтує й убиває всіх карфагенян, які там є. Бунтівники просять захисту в Рима, і Рим відмовляє. Карфаген володіє частинами Сардинії близько трьохсот років.
Руїни Тарроса, фінікійського й пунічного міста на західному узбережжі СардиніїWikimedia Commons, Mike Peel (www.mikepeel.net), CC BY-SA 4.0 (At Tharros, Sardinia 2024 029.jpg)
Імовірно, у 237 р. до н. е. місцеві сардинці виганяють бунтівників, і ті тікають до Італії. Цього разу Рим приймає їхнє прохання й готується зайняти Сардинію та Корсику. Карфаген протестує й споряджає власну експедицію, щоб повернути острів, а римський сенат оголошує ці приготування воєнною дією.
Висічені в скелі гробниці пунічного некрополя Тувікседу в Кальярі, давньому КаралісіWikimedia Commons, Cristiano Cani, CC BY 2.0 (Necropoli di Tuvixeddu.jpg)
Ослаблений тридцятьма роками війни, Карфаген віддає обидва острови й сплачує ще 1200 талантів. Полібій називає це захоплення несправедливим і вважає його головною причиною наступної війни між двома містами. Рим ще роками придушує повстання на островах і керує ними як однією провінцією.
Джерела
- Polybius, Histories, books 1 and 3.
- Richard Miles, Carthage Must Be Destroyed (2010).
Назад: Кінець повстанняДалі: Баркіди в Іберії