238 р. до н. е.
Розгром біля Пили
Кілька тижнів оточене військо з’їдає своїх коней, своїх полонених і зрештою своїх рабів, сподіваючись, що Матос вийде з Туніса на виручку. Матос залишається в Тунісі, можливо, нічого не знаючи, а можливо, скутий 10 000 захисників Карфагена. Воїни повстають проти своїх ватажків, і ті йдуть до Гамількара на переговори, а він бере в полон Спендія, Автарита, Зарзаса та їхніх командирів.
Карфагенські слони проти військ повстанців у Найманській війні, сучасна ілюстрація Джузеппе РавиWikimedia Commons, Giuseppe Rava, CC0 (Rebelion-de-los-mercenarios--elefantes-cartagineses-combatiendo-contra-numidas-1536x757.png)
Потім карфагеняни всім військом, зі слонами попереду, атакують голодних повстанців, що лишилися без проводу. Усіх повстанців убито, а тих, хто намагається здатися, кидають під слонів. Втрати карфагенян невеликі.
Джерела
- Polybius, Histories, book 1, 85.
- Dexter Hoyos, Truceless War: Carthage’s Fight for Survival, 241 to 237 BC (2007).
Назад: Пастка біля ПилиДалі: Кінець повстання