238–237 рр. до н. е.
Кінець повстання
Наприкінці 238 р. до н. е. Гамількар облягає Туніс: половина війська стоїть на півдні під його проводом, половина на півночі під проводом його заступника Ганнібала. Ватажків повстанців, захоплених біля Пили, розпинають перед мурами, на очах у захисників міста. Нічна атака Матоса захоплює табір Ганнібала, і Ганнібала та 30 знатних карфагенян, які приїхали до війська, катують і прибивають до тих самих хрестів. Гамількар знімає облогу й відходить на північ.
Розп’яття Спендія під Тунісом у «Саламбо» Флобера, ілюстрація Віктора-Армана Пуарсона, 1890 рікWikimedia Commons, Victor Armand Poirson, Public domain (Illustrations pour Salammbô Poirson Victor-Armand.jpeg)
Матос веде військо повстанців на 160 км на південь, до порту Лептіс-Парва. Ганнон і Гамількар ідуть слідом із понад 25 000 воїнів, серед яких кожен карфагенський громадянин призовного віку, і розбивають повстанців поблизу міста. Матоса захоплюють, тягнуть вулицями Карфагена й закатовують на смерть.
Більшість міст тепер іде на угоду. Утіка й Гіппон, боячись помсти за різанину карфагенян, тримаються до кінця 238 р. або початку 237 р. до н. е. З містами, що здалися, поводяться м’яко, але вони отримують карфагенських намісників.
Джерела
- Polybius, Histories, book 1, 86 to 88.
- Dexter Hoyos, Truceless War: Carthage’s Fight for Survival, 241 to 237 BC (2007).
Назад: Розгром біля ПилиДалі: Рим забирає Сардинію й Корсику