Близько 270 р. до н. е.
Рим та Італія
Між 338 і 264 рр. до н. е. Рим майже в безперервних війнах підкорює Італійський півострів на південь від Арно. Частина завойованих земель стає римською територією або заселяється латинськими колоніями, як-от Арімін у 268 р. до н. е. Більшість переможених народів зберігають свої землі й самоврядування як союзники, socii, які дають війська, коли Рим їх кличе.
У 280 р. до н. е. Тарент, найбільше грецьке місто південної Італії, закликає проти Рима царя Пірра Епірського. Пірр перемагає римлян під Гераклеєю у 280 р. до н. е. і під Аскулом у 279 р. до н. е. ціною важких втрат свого війська. Потім він воює з Карфагеном на Сицилії, але не може взяти Лілібей. Після битви під Беневентом у 275 р. до н. е. він повертається до Епіру, а Тарент здається Риму в 272 р. до н. е.
Погруддя Пірра Епірського, римська копія грецького оригіналу, з Вілли папірусів у Геркуланумі, Національний археологічний музей НеаполяWikimedia Commons, Marie-Lan Nguyen, Public domain (Pyrrhus MAN Napoli Inv6150 n03.jpg)
Кожен дорослий чоловік, римський громадянин, зобов’язаний нести військову службу, а війська очолюють два консули, яких обирають щороку. Зазвичай військо поєднує римський легіон із 4200 піхотинців і 300 вершників із союзним легіоном такої самої чисельності. Рим має мало досвіду на морі й позичає невеликі ескадри в латинських і грецьких союзників, коли йому потрібні кораблі.
Римські воїни під час цензу, частина рельєфу, відомого як вівтар Доміція Агенобарба, кінець II ст. до н. е., ЛуврWikimedia Commons, unknown artist, Public domain (Altar Domitius Ahenobarbus Louvre n3.jpg)
Джерела
- Polybius, Histories, book 1.
- Adrian Goldsworthy, The Fall of Carthage (2006).
Назад: КарфагенДалі: Мамертинці й Мессана