196–183 рр. до н. е.
Ганнібал у вигнанні
Після війни Ганнібала обирають суфетом Карфагена, імовірно, у 196 р. до н. е. Він наказує перевірити державні фінанси, повертає розкрадені кошти й показує, що контрибуцію Риму можна сплачувати без нових податків. Він також домагається, щоб членів Ради ста чотирьох, міського суду, обирали на один рік, а не довічно. Через ці реформи він наживає ворогів серед карфагенської олігархії.
Мармурова голова в Луврі, яку вважають зображенням Антіоха III, царя держави СелевкідівWikimedia Commons, photo Bruckmann, CC0 (Greece from the Coming of the Hellenes to AD. 14, page 287, Antiochus III.jpg)
У 195 р. до н. е. римське посольство звинувачує його в зносинах з Антіохом III, царем держави Селевкідів. Ганнібал залишає Карфаген, перш ніж його встигають видати, і через Тір та Антіохію їде до Антіоха в Ефес. У Римсько-сирійській війні він командує селевкідським флотом, який родосці розбивають біля Сіде в 190 р. до н. е. Після римської перемоги під Магнесією умови миру вимагають, щоб Антіох видав його.
Пам’ятник Ганнібалові в Гебзе, поблизу місця давньої ЛівіссиWikimedia Commons, Yamen, CC BY-SA 4.0 (Hanibal's Tomb Gebze 19022022 01.jpg)
Ганнібал тікає на Крит, а звідти до царя Віфінії Прусія I, якому служить у війні проти Евмена II Пергамського. Коли Рим вимагає його видати, він приймає отруту в Лівіссі на Мармуровому морі, поблизу сучасного Гебзе, як пишуть Лівій і Непот. Роком його смерті називають 183, 182 або 181 р. до н. е.
Джерела
- Livy, History of Rome, books 33 to 39.
- Dexter Hoyos, Hannibal’s Dynasty (2003).
Назад: Мир 201 р. до н. е.Далі: Масинісса й Катон