Близько 270 р. до н. е.
Карфаген
Фінікійські поселенці з Тіра засновують Карфаген на узбережжі сучасного Тунісу, за переказом у 814 р. до н. е. У III ст. до н. е. він є провідною державою західного Середземномор’я. Йому належать африканське узбережжя від Кіренаїки до Атлантики, західна Сицилія, Сардинія, Мальта, Балеарські острови та торговельні міста на півдні Іспанії.
Мальована реконструкція пунічного Карфагена в Національному музеї Карфагена, з круглою військовою гаванню перед пагорбом БірсаWikimedia Commons, damian entwistle, CC BY-SA 2.0 (Carthage National Museum representation of city.jpg)
Містом правлять два суфети, яких обирають щороку, рада старійшин і народні збори громадян. Його багатство походить від морської торгівлі та від орних земель африканської округи. Його флот найбільший у західному Середземномор’ї. Військо складається переважно з найманців і підвладних народів: лівійців, нумідійців, іберійців, галлів і балеарських пращників.
Кругла військова гавань Карфагена з острівцем посередині, вигляд із повітря до 1958 рокуWikimedia Commons, unknown author, Public domain (Carthage-1958-PortsPuniques.jpg)
Понад два століття Карфаген воює з грецькими містами Сицилії на чолі із Сиракузами за владу над островом. Низка договорів із Римом розмежовує торгівлю двох міст. Полібій датує перший із них 509 р. до н. е. Останній, 279 р. до н. е., об’єднує їх проти Пірра Епірського.
Карфагенський золотий статер із головою Таніт і конем, близько 350–270 рр. до н. е., Берлінський мюнцкабінетWikimedia Commons, ArchaiOptix, CC BY-SA 4.0 (Carthago - 350-270 BC - gold stater - head of Tanit - horse - Berlin MK BM 18200188.jpg)
Джерела
- Richard Miles, Carthage Must Be Destroyed (2010).
- Dexter Hoyos, The Carthaginians (2010).
- Polybius, Histories, book 3, 22 to 26.
Далі: Рим та Італія