247–241 рр. до н. е.
Гамількар на Еріксі й новий римський флот
З 247 р. до н. е. Гамількар Барка командує карфагенянами на Сицилії з невеликим військом, а Карфаген поступово відкликає свій флот. Із бази на горі Ерікс над Дрепаною він набігами сковує римські легіони, тоді як Дрепана та Лілібей, останні карфагенські міста на острові, тримаються в облозі. До 243 р. до н. е. обидві держави майже виснажені, а Птолемеївський Єгипет відмовляє Карфагенові в позиці у 2000 талантів.
Еріче на вершині гори Ерікс, де Гамількар Барка з 244 р. до н. е. тримався проти римлянWikimedia Commons, b.roveran, CC BY 2.0 (Erice.jpg)
Наприкінці 243 р. до н. е. римський сенат просить найзаможніших громадян оплатити по одному кораблю, з тим що їм повернуть гроші з контрибуції після перемоги у війні. Так з’являється флот приблизно з 200 квінквірем, збудованих за зразком захопленого корабля Ганнібала Родосця й без «ворона». У 242 р. до н. е. консул Гай Лутацій Катул і претор Квінт Валерій Фальтон приводять його на Сицилію, займають гавань Дрепани й якірні стоянки біля Лілібея та всю зиму муштрують екіпажі.
Фавіньяна, давня Егуса, найбільший з Егатських островівWikimedia Commons, fab., CC BY 2.0 (Favignana 12.jpg)
Карфагенові потрібно дев’ять місяців, щоб спорядити 250 бойових кораблів і велику кількість транспортів, навантажених зерном для залог і для Гамількара. Він ледве знаходить 100 000 людей, яких потребують бойові кораблі, і не має часу навчити їх діяти разом. План такий: зібрати флот біля Гієри, найзахіднішого з островів, і з попутним вітром кинутися до Лілібея, перш ніж римляни встигнуть зосередити сили.
Джерела
- Polybius, Histories, book 1, 56 to 59.
- John Lazenby, The First Punic War (1996).
- Adrian Goldsworthy, The Fall of Carthage (2006).
Назад: Карталон і буряДалі: Римляни перехоплюють