241 р. до н. е.
Лутаціїв мир
Рештки флоту Ганнона повертаються до Карфагена, де Ганнона розпинають. Спорядження нового флоту забрало б ще дев’ять місяців, а міста на Сицилії раніше залишилися б без припасів, тому карфагенський сенат наказує Гамількарові укласти мир. Він доручає переговори Гіскону, командирові Лілібея.
Храми на площі Ларго ді Торре Арджентіна в Римі, де Катул після своєї перемоги збудував храм ЮтурниWikimedia Commons, Adam Carr, Public domain (PICT0510 - Largo di Torre Argentina.jpg)
Гіскон і Катул домовляються, що Карфаген віддасть усе, що ще утримує на Сицилії, звільнить римських полонених і сплатить 2200 талантів срібла за 20 років. Римські народні збори відкидають проєкт, і остаточний Лутаціїв мир додає острови поблизу Сицилії та підвищує суму до 3200 талантів за десять років. Катул і Фальтон святкують кожен свій тріумф, а Катул будує храм Ютурни на Марсовому полі.
Денарій Квінта Лутація Церкона, 109–108 рр. до н. е., із бойовим кораблем у дубовому вінку, що нагадує про морську перемогу його родуWikimedia Commons, Classical Numismatic Group, Public domain (Q. Lutatius Cerco, denarius, 109-108 BC, RRC 305-1 (cropped).jpg)
Після 23 років війни Рим стає провідною військовою державою західного Середземномор’я. Сицилія стає його першою провінцією, а Сиракузи залишаються незалежними як союзник Рима. Карфагенське військо із Сицилії, близько 20 000 воїнів, перевозять із Лілібея назад до Африки, і йому досі винні платню за кілька років.
Джерела
- Polybius, Histories, books 1, 62 to 63, and 3, 27.
- John Lazenby, The First Punic War (1996).
- Adrian Goldsworthy, The Fall of Carthage (2006).
Назад: Битва біля Егатських островівДалі: Найманська війна